на вулиці холодно
немов не весна а осінь знову
зайди швидко і зачини двері за собою
вечір сумний не бери погане у голову
вечір струнами натягнутий рветься під серцем
мені не потрібен новий одяг
мені не потрібно смачної їжі
можна лиш тепле сонце над головою
зручну подушку і тебе в нових аватарах
мені говорять посміхайся друже
посміхайся щиріше
бо у цьому вся хитрість
хто не знає де його світло
впадає у ніч як в заглиблення мороку
тому посміхайся до тиші
можна мовчати навіть тоді коли немає
кому вилитись щирістю
можна приміряти німб
ніби насправді хочеться вірності
можна піти по гарячому сонцю
вічному віснику чистоти і захищеності
але ти посміхайся благаю
посміхайся якомога сильніше
ти світишся
немов би наїлася літа
ти проціджена
ніби рентгеном просвічена
така свята така необдумана мною
чекала весну мов на спасіння
й друге пришестя тепла
друге падіння холоду понад поверхнями
а тут постійні протяги і приморозки
благаю зачини двері
ти ж мене не слухаєш
мені повторюють друже поглянь навкруги
вітер кружляє танцюючи листям відірваним
люди не іграшки
люди не їжа гірка
яку можна одразу ж сплюнути
їм же також болить
їм же також в серці муляє
мені тобі нічого сказати
ці слова неідеальні знаю
я у бога їх беру в займи
на тому світі я усе віддам з надбавкою
по краплині йому буду
капати капати капати
дощами з-під серця
