Люблю я ніч, коли нікого...
І місяць заглядає у вікно.
Вночі мене не лишить він самого,
Розкаже, що в житті не як в кіно.
Але на нього я ні краплі не ображусь.
Як завжди зроблю кави я на двох.
Обидві вип’ю й на підлозі вляжусь
І уявлятиму, що килим мій - це мох.
А десь там хтось так само лежить в лісі
І, мабуть, той "хтось" - я, тільки вона.
І може суджено в небеснім висі
В моху лежати нам разом, хто зна..
А поки все як є. О, запах кави...
Зимові зорі злі і мовчазні.
Такі ось, місяцю, у мене справи,
Мій друже-реаліст в вікні.
I love the night when nobody ...
And the moon looks out the window.
At night, I did not leave it himself,
Tell us that life is not like the movies.
But it not a bit I obrazhus .
As always I will do coffee for two.
Both drink on the floor and vlyazhus
And uyavlyatymu that my carpet - a moss.
And somewhere there is someone in the same way in the forest
And, apparently, that "someone " - I just it .
And it may be judged in heaven Wiese
In the moss lie with us , who knows ..
And yet as is. Oh , the smell of coffee ...
Winter dawn angry and silent .
Such are , Moon, in my case,
My friend realist in the window.
