Твоя весна зжовтіла від скорботи, Очниці ночі скострубіли даллю. Ти гинула... під поглядом турботливим, Під хриплу тишу, що тебе вкривала.
Була ти вітром, схлипом і печаллю, Шатром журби. Глибин судомний спомин Стрясав біду змарудженим кинджалом; Твій пильний взір, похилений і кволий
Втинав віки, і присмак передстрати Зростав стеблом в розхристаних долонях. В душі скребло, мені було – мовчати... На лоні смерті, на твоєму лоні.
Твоя весна зжовтила от скорби , Глазницы ночи скострубилы далью . Ты погибала ... под взглядом заботливым , Под хриплый тишину тебя покрывала .
Была ты ветром , всхлипом и печалью , Шатром печали. Глубин судорожный память Сотрясал беду змарудженим кинжалом ; Твой пристальный образу , покосившийся и хилый
Втинав века , и привкус передстраты Рос стеблем в растрепанных ладонях. В душе скребло , мне было - молчать ... На лоне смерти , на твоем лоне .