Погане відчуття немов жура одразу не мине, на жаль, не зникне
І зовсім не нова сумна історія триватиме, доки ніхто не звикне
До пустоти і днів мовчання, а в решті до марних пошуків нового,
Між тим досі лишилося бажання торкнутись неї раптом, випадково.
І зловить погляд знайомі вікна, і відстань бачу наче невелика,
А все ж таки стає чомусь так прикро, що це тепер лише єдина втіха.
І знов гадаєш – так має бути, і не наважишся ніяк збагнути,
Що до кінця майже добігла казка, а втрачене не повернути.
Приспів:
В мене погане відчуття, іншого шляху в нас нема.
Чому ти питаєш мене про це та й навіщо?..
І не чіпляйся за слова, вже коловоротом голова.
Ти не втримаєш більше те, чого втримати не змогла.
Не змогла втримати більше
І не вийшло збрехати ліпше
Та все рівно не стане гірше
Частково пам’ять про це я знищив.
Набридло шукати кращих змін, тож вихід один, вітаю твій почин
Сміливий крок здолає втрати, ти маєш знати, що в них тепер ніхто не винен.
Розірве навпіл що є сили жаль, по крихтам не зібрать єдине ціле
Не перетнеться більше моя паралель з твоєю, а кривда полум’я згасила.
Приспів
