Неможливо зрозуміти, що бракує нам.
Що не дає нам говорити, в мозку повний спам.
Відчуваю руки вгору піднялися до небес,
А я кричу, ніхто не чує, всім відомий SOS.
Пр.
Хто я? Хто ти?
Невже нас немає, згоріли мости. (2)
Повітря брак і нас несе у невідомий новий світ,
Де люди ходять піднімаючи долоні вгору й вниз.
І нас несе немов у вирій де панує дикий гам,
Ми розуміємо, ще трохи і відбудеться фінал.
Пр.
І ось настане мить, коли потрібно рухатись туди,
Де ми зустрілися з тобою біля музики води.
Ми відчуваємо потребу, зрозумілу нам без назв,
І зрозуміло зовсім трохи, за дверима нас чекає ФІНАЛ.
Пр.
It is impossible to understand what we lack.
What keeps us from talking is that the brain is full of spam.
I feel my hands go up to heaven,
And I shout, nobody hears, everyone knows SOS.
Ave.
Who am I? Who are you?
Are we really gone, the bridges have burned down. (2)
Air is scarce and carries us into an unknown new world,
Where people walk raising their palms up and down.
And carries us as if in a whirlpool where wild tumult reigns,
We understand that the final will take place in a little while.
Ave.
And here comes the moment when you need to move there,
Where we met you at the music of the water.
We feel a need that is clear to us without names,
And of course quite a bit, the FINAL is waiting for us at the door.
Ave.
