ВЕНЕЦІЯ
Все, що не бачить моя короткозорість,
вміло додумає уява багата:
Змії річок, черв'яки автострад
і гір високих фольга зім'ята.
І так незручно! I'm so sorry!
Мов не на ногу ступив, а на серце.
Із голубами встане Венеція,
з чайками Ponte di Rialto здригнеться.
В нас не залишилось вражень про сморід,
тільки привітні усміхнені лиця,
і я благатиму їх: "Залишіться!",
щоб кожен раз, наче першопрохідці,
ми знов і знов прожили цю історію.