Набрав повні легені диму, Перетворюю сигарету в попіл, Ти від осіні залишив тільки зиму, А я сніг не бачу ще й досі. Відчую твій дотик Лише через зморшки і досвід. Поверни мене, де помилка моя. Поки Полісся, а далі... Ще не знаю я. Секунда стала суцільною годиною, А, я - єдиний, тепер живу з родиною. Хвилина добою, Тату,незабаром я буду з тобою. Випускаю кільця диму. Вдих, видих і знову вдих. Звертаюся до всіх книг тих. Перелистую стару, Листи в пилу, Потерті і деякі вирвані, спалені, Лише десь попіл, Вітром розсіяний потім. Дякую,хоч подарував мені спогади. Тепер, немов почухую сиву бороду. Осiннє листя на дорозі буцав кросівками, А моє місто вкривалося твоїми дірками. Бульвар через кожну осінь ставав пустим, Хтось, а можливо й я - один. Залишився лише недопалок.
Набрал полные легкие дыма, превращает сигарету в пепел, Ты от осени оставил только зиму, а я снег не вижу до сих пор. Почувствую твое прикосновение Лишь морщины и опыт. Верни меня, где ошибка моя. Пока Полесья, а дальше ... Еще не знаю. Секунда стала сплошной часом, а я - единственный, теперь живу с семьей. Минута временем, Тату, вскоре я буду с тобой. Выпускаю кольца дыма. Вдох, выдох и снова вдох. Обращаюсь ко всем книгам тех. Перелистывает старую, Письма в пыли, Потертые и некоторые вырваны, сожжены, лишь где-то пепел, Ветром рассеянный потом. Спасибо, хоть подарил мне воспоминания. Теперь, как почесывает седую бороду. Осенняя листва на дороге бодал кроссовками, а мой город покрывалось твоими дырками. Бульвар через каждую осень становился пустым, кто-то, а возможно и я - один. Остался только окурок.
