Сакральний Заповіт – залишив мій Дід,
Щоб пам’ятав я свій Рід.
Знав честь і гордість,
Велич і підлість.
Пам’ятав про те, як князь Святослав
Здолав нелюдів хозар!
Як вежа їхня пала,
Столиця загарбників палала.
Перуна Златовуса,
Стрибога – Вітру Бога!
Святовита, Сварога і
Світлого Рода.
У Сварзі єдиній, в Чертогах златих,
Ми пам'ятаєм – Дідів Заповіт.
Давніми шляхами ми йшли,
Рунами гадали.
За Рід, врожай
За наш Край
Ми віримо, плекаємо,
Надію маємо.
Як над Дніпром, над Карпатами,
Через темряву, до небокраю,
Птахи літали,
Високо серед Богів
Ми віримо, плекаємо –
Надію маємо,
Що велич Богів назавжди,
Залишиться у нашій душі.