все життя скреслити одним вибором
ночі вже не ті і кожен мовчить
я зведусь на ноги чекаючи вироку
а за спиною хтось говорить - біжи
недописані тексти.. спалю в каміні
нерозказану прозу втоплю в вині
в цьому світі ілюзій кому ти потрібен
в цьому світі думок хто потрібен тобі
все міняє твій вибір тож сиди в кімнаті
знаєш після всього найлегше мовчати
наберати номери тремтячими пальцями
і по пяні у когось просити пробачення
щоб знову бігти через темні алеї і парки
шукати свтло в вікні де загубили щастя
щоб зрозуміти врешті - воно не твоє
а ночі вже не ті і кожен мовчить
наші долі не зміниш.. тож не біжи в обійми
я ні до чого не привязаний а отже вільний
усе життя наче плівка на старенькій касеті
і я актор на кілька серій у твоєму сюжеті
і все завершиться... кілька сторінок списавши
залиш мене у темряві одного назавжди
я буду гріти своє тіло спаливши уламки
я серед попелу бо більше нічого не вартий
змінити все життя минуле закривши у шафі
і я не хатіко щоб вічно на когось чекати
крізь дим і сажу чути звуки розстроєних клавіш
а там де я мав бути - мене немає
