Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу.
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.
– Куди ж це ви, мамо?! – сполохано кинулись діти.
– Куди ж ви, бабусю? – онуки біжать до воріт.
– Та я ж недалечко... де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.
– Та як же без вас ми?... Та що ви намислили, мамо?
– А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?
– А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах, і золото на колосках.
– Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата,
Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, –
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Змахнула рукою – злетіли у вись рушники.
"Лишайтесь щасливі", – і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки. Posіyala people lіta svoї, lіtechka zhitom,
Tidied up the planet, sent sporishu stitches.
Navchila dіtey yak on svіtі on sovіstі zhiti,
Zіthnula polegko - i quietly pіshla for Mezhuyev.
- Well Cudi end of vie, Mamo ?! - Spolohano rushed dіti.
- Cudi vie w, granny? - Onuki bіzhat to vorіt.
- That I'll ... nedalechko de sontse lyagaє spochiti.
It's time to Meni, dіti ... A vi vzhe without mene rostіt.
- That yak same without you of? ... That scho namislili vie, Mamo?
- A hto us, granny, in sleep behavior to Cuzco?
- And I'll deprive OOO All raydugi іz cranes,
The I srіblo herbal, i gold in spikelets.
- Does not require us raydug, does not require us srіbla i Zlata,
Abi tіlki vie us Checa zavzhdi vorіt edge.
That train of pererobim usyu your vіchnu robot -
Zoster, Matus. Navіki zoster. Not ydіt!
Won posmіhnulas, beautiful i Siwa, yak share
Zmahnula hand - zletіli have vis towels.
& Quot; to deprive schaslivі & quot ;, - i became zamislenim field
Tsіlu on the planet, at OAO All pokolіnnya th vіki. | |
