Як повіє буйний вітер над твоєю головою, Осідлай же коня вороного, в дорогу час, Тільки курява здійметься битим шляхом за тобою, Озирнися в останній раз. Як повіє буйний вітер над твоєю головою, Буде поруч з тобою твій друг, За порогами, козаче, ти не будеш сиротою, Прийме Батько Великий Луг, Батько Великий Луг! І нічого в цьому світі не жалій собі, козаче, Бо життя молоде - коротке, як літня ніч. Як поляжеш в чистім полі, то ніхто і не заплаче, Бо не плаче за синами Січ. Як закряче чорний ворон над твоєю головою, Вкриє очі китайкою друг І холодною землею, і зеленою травою Вкриє Батько Великий Луг, Батько Великий Луг! Бо така козацька доля - воювати до загину, Кожен сам вибирає в житті єдиний свій шлях, Ти не той, що все прощає, і не той, що горбить спину, Ти у полі вільний козак. Як повіє буйний вітер над твоєю головою, Вже не вирветься ворог із рук, Ти нікого не боїшся, бо у тебе за спиною Мати Січ і Великий Луг, Батько Великий Луг! Батько Великий Луг!
Как подует буйный ветер над твоей головой, Оседлай же коня вороного, в дорогу время, только пыль поднимется большаком за тобой, Оглянись в последний раз. Как подует буйный ветер над твоей головой, будет рядом с тобой твой друг, за порогами, казак, ты не будешь сиротой, Примет Отец Большой Луг, Отец Великий Луг! И ничего в этом мире не жалей себя, казак, Потому что жизнь молодое - короткое, как летняя ночь. Как ляжет в чистом поле, то никто и не заплачет, потому что не плачет сыновьями Сечь. Как прокрячет черный ворон над твоей головой, покрытое глаза китайкой друг И холодной землей, и зеленой травой покрыто Отец Большой Луг, Отец Великий Луг! Такова казацкая судьба - воевать до конца, Каждый сам выбирает в жизни единственный свой путь, Ты не тот, что все прощает, и не тот, что горбится спину, Ты в поле вольный казак. Как подует буйный ветер над твоей головой, уже не вырвется враг из рук, Ты никого не боишься, потому что у тебя за спиной Мать Сечь и Великий Луг, Отец Великий Луг! Отец Большой Луг! | |
