Я придумаю світ,щоб прокинутись в ньому
Я придумаю час,щоб зустрітися з ним
Я придумаю ціль і до неї дорогу
І терни на шляху,щоб був непростим
Я придумаю день,щоб встати з зорею
Й склавши мрії в торбину подамся на схід
Я придумаю дощ і вогні над землею
Я ітиму крізь них і зникатиме слід
По дорозі собі я придумаю квітень
Буде справжня весна потім випаде сніг
Я об себе спіткнусь і впаду мов убитий
І залишусь відразу на сотні доріг
Я придумаю ніч в ній гулятиме вітер
Спочиватиме попіл в холодних очах
Буде спокій і сум і у небі Юпітер
Й наді мною літатиме стомлений птах
Він мені розповість,що йти далі даремно
Де кінчається час і спинився мій шлях
Там дорогу нову хтось придумав для мене
Там усе не моє і усе не для нас
Я придумаю світ,щоб прокинутись в ньому
Я придумаю час,щоб зустрітися з ним
Там не буде мети і до неї дороги
Там літатиме птах...поряд з духом моїм
