Вже давно на дворі місяць забалакав зорі
Але сон ся не вертає до голови мої
Оповите серце сумом нема пожалітись
І колін торкнулись груди, став козак молитись.
Ти послухай мене Батьку, що я тобі скажу
Щось торкнулось мого серця і давить до сказу,
Заблукали кудись думки нема повернутись,
Стали в горлі комом сльози, як же їх позбутись?
Думав Батьку що я сильний ворога здолати,
Думав що я точно знаю як тре воювати.
Понадіявся на себе і тепер ось маю…
Сплять всі люди, а я люльки з рук не випускаю.
Завтра Батьку прийде ранок світ проснеться знову,
Знов коня я осідлаю вирушу в дорогу,
Але прошу цього разу ти поїдь зі мною
Виведи мене на стежку де буду з тобою.
Але прошу цього разу ти поїдь зі мною
Бо немає краще долі, ніж бути з Тобою.