• А
  • Б
  • В
  • Г
  • Д
  • Е
  • Ж
  • З
  • И
  • К
  • Л
  • М
  • Н
  • О
  • П
  • Р
  • С
  • Т
  • У
  • Ф
  • Х
  • Ц
  • Ч
  • Ш
  • Э
  • Ю
  • Я
  • A
  • B
  • C
  • D
  • E
  • F
  • G
  • H
  • I
  • J
  • K
  • L
  • M
  • N
  • O
  • P
  • Q
  • R
  • S
  • T
  • U
  • V
  • W
  • X
  • Y
  • Z
  • #
  • Текст песни Петро Сказків - Гра на цимбалах,мінус для худ читання

    Исполнитель: Петро Сказків
    Название песни: Гра на цимбалах,мінус для худ читання
    Дата добавления: 10.05.2021 | 20:40:14
    Просмотров: 1
    0 чел. считают текст песни верным
    0 чел. считают текст песни неверным
    На этой странице находится текст песни Петро Сказків - Гра на цимбалах,мінус для худ читання, а также перевод песни и видео или клип.
    Служили хлопці у десанті… (Балада про солдатську дружбу) .

    Служили хлопці у десанті,
    В Афгані доля їх звела.
    Сергій родився в Салехарді,
    Павло – з подільського села.

    Ні з чим на світі не зрівняти
    Братерства дружбу бойову –
    Набої й хліб ділять солдати,
    Наряди й службу стройову…

    В однім з боїв, під Кандагаром
    Сергій, поранений, упав –
    Скосив душман його ударом,
    Та Пашка друга врятував!

    Закрив собою побратима –
    За друга люту смерть прийняв!
    Військова дружба – нерушима,
    Так подолянин всім казав…

    Летять роки, десятиліття,
    Країни тої вже нема.
    Та не скінчилось лихоліття –
    Бо для русні є скрізь війна!

    Пройшов Сергій Чечню, Молдову,
    “Звільняв” Нагірний Карабах,
    Спалив Осетію, бідову –
    Немало крові на руках!

    Та воїн завжди вірив свято
    В усе, що Кремль йому казав!
    Вождеві вірив він затято,
    Що “рускій мір” скрізь захищав?!

    І знов нова командировка…
    Не може бути??? На Донбас???
    Все правильно, в руках шифровка –
    Наказ прямий, без викрутас!

    Та руки раптом затремтіли,
    З ким воювати, ми ж брати?
    Й думки в минуле полетіли
    І нерви стали мов дроти…

    Згадався Пашка, Україна,
    Десь там в подільському селі
    Друг сиротою лишив сина,
    Останній слід свій на землі…

    Давно він був там й не згадати,
    Це ж скільки пролетіло літ!
    Чи ще жива старенька мати…
    Чоло враз вкрив зрадливий піт.

    Куди ж це ми? А як же Пашка?
    Солдатська дружба навіки?
    Та є наказ…Хоч страшно й важко,
    Вперед! До бою, русаки!

    І ось Донбас, і бій палає,
    В прицілі укра голова
    Вогонь! І постріл враз лунає,
    І смерть летить вже із ствола!

    Аж раптом ворог оглянувся
    І глянув прямо у приціл,
    І світ разом перевернувся –
    І скам’янів враз русофіл…

    Бо через оптику на нього
    Дивився Пашка-побратим?!
    Він друга бачив знов живого,
    Таким, як був він, молодим!

    Той самий погляд милий, мужній!
    Такі ж усміхнені уста!
    Знайомий облік, серцю дружній!
    Натура щира і проста!...

    Сергій рвонувся і над полем
    Полинув дикий болю крик
    Розлігся громом понад боєм
    Його біди звірячий рик!

    Та куля вже знайшла поживу….
    Упав уражений солдат,
    Бо на війні не місце диву
    І смерть не випустить з лещат….

    Десантник вилетів з окопу
    Прибіг і бранця обійняв
    З-за пазухи, наче з окропу
    Жетон із прізвищем дістав!

    Оглухло небо, потьмяніло –
    Це був радянський медальйон!
    Кого душа вже відлетіла
    Давно в небесний батальйон…

    Того, хто спас його від смерті,
    Хто дарував йому життя,
    Хоч мусив сам за це померти –
    Пішов за дружбу в небуття!

    А він віддячив смертю сина!
    Хай буде проклята війна!
    Хай буде проклята країна
    Де люди – гірше за лайна!

    Молю тебе, Всевишній, зглянься!
    І каяття моє прийми!
    Прости гріхи, яких набрався,
    До себе грішника візьми!

    Мов в забутті підняв солдата,
    І навпростець пішов, крізь бій
    Недовго кари йому ждати –
    Розплата буде за розбій!

    Ще крок і міна під ногами
    Здійняла землю в небеса –
    Господь прийняв обох, з гріхами
    Червона вкрила все роса…

    Жнива кістлява святкувала,
    Збирала щедрий урожай.
    Убивць до пекла посилала,
    Героїв відправляла в Рай.

    Лише Сергія душу грішну
    Лишила поміж двох світів –
    Щоб лила та сльозу невтішну
    За дружбу, зраджену, братів…
    Служили ребята в десанте ... (Баллада о солдатской дружбе).

    Служили ребята в десанте,
    В Афгане судьба их свела.
    Сергей родился в Салехарде,
    Павел - с подольского села.

    Ни с чем на свете не сравнить
    Братства дружбе боевую -
    Патроны и хлеб делят солдаты,
    Наряды и службу строевую ...

    В одном из боев, под Кандагаром
    Сергей, ранен, упал -
    Скосил душман его ударом,
    И Пашка вторая спас!

    Закрыл собой собрата -
    За два лютую смерть принял!
    Военная дружба - нерушимая,
    Так подолянин всем говорил ...

    Летят годы, десятилетия,
    Страны той уже нет.
    Но не кончилось тяжелые -
    Потому что для Русне есть везде война!

    Прошел Сергей Чечню, Молдову,
    "Освобождал" Нагорный Карабах,
    Сжег Осетию, бидов -
    Немало крови на руках!

    И воин всегда верил праздник
    Во все, что Кремль ему говорил!
    Вождю верил он упорно,
    Что "русский мир" везде защищал ?!

    И снова новая командировка ...
    Не может быть ??? На Донбасс ???
    Все правильно, в руках шифровка -
    Приказ прямой, без уловка!

    И руки вдруг задрожали,
    С кем воевать, мы же братья?
    И мысли в прошлое полетели
    И нервы стали как провода ...

    Вспомнился Пашка, Украина,
    Где-то в подольском селе
    Друг сиротой оставил сына,
    Последний след свой на земле ...

    Давно он был там и не вспомнить,
    Это же сколько пролетело лет!
    Или еще жива старушка ...
    Лоб сразу покрыл неверный пот.

    Куда же это мы? А как же Пашка?
    Солдатская дружба навеки?
    Но есть приказ ... Хотя страшно и тяжело,
    Вперед! К бою, русаки!

    И вот Донбасс, и бой пылает,
    В прицеле укра председатель
    Огонь! И выстрел вдруг раздается,
    И смерть летит уже из ствола!

    И вдруг враг оглянулся
    И взглянул прямо в прицел,
    И мир вместе перевернулся -
    И окаменел сразу русофил ...

    Потому что через оптику на него
    Смотрел Пашка-побратим ?!
    Он вторая видел вновь живого,
    Таким, как был он, молодым!

    Тот же взгляд милый, мужественный!
    Такие же улыбающиеся уста
    Знакомый учет, сердцу дружественный!
    Натура искренняя и простая ...

    Сергей рванулся и над полем
    Полетел дикий боли крик
    Раздался гром более боем
    Его беды зверский рык!

    И пуля уже нашла пищу ....
    Упал пораженный солдат,
    Потому на войне не место чуду
    И смерть не выпустит из тисков ....

    Десантник вылетел из окопа
    Прибежал и пленника занял
    Из за пазухи, как из кипятка
    Жетон с фамилией достал!

    Оглохло небо, потускнело -
    Это был советский медальон!
    Кого душа уже отлетела
    Давно в небесный батальон ...

    Того, кто спас его от смерти,
    Кто даровал ему жизнь,
    Хотя должен был сам за это умереть -
    Пошел за дружбу в небытие!

    А он отблагодарил смертью сына!
    Да будет проклята война!
    Да будет проклята страна
    Где люди - хуже дерьма!

    Молю тебя, Всевышний взглянуть!
    И раскаяние мое прими!
    Прости грехи, которых набрался,
    К себе грешника возьми!

    Как в забытьи поднял солдата,
    И прямо пошел, сквозь бой
    Недолго казни ему ждать -
    Расплата будет за разбой!

    Еще шаг и мина под ногами
    Подняла землю в небеса -
    Господь принял обоих, с грехами
    Красная покрыла все роса ...

    Жатва костлявая праздновала,
    Собирала щедрый урожай.
    Убийц в ад посылала,
    Героев отправляла в Рай.

    Только Сергея душу грешную
    Оставила между двух миров -
    Чтобы лила и слезу неутешительную
    За дружбу, преданную, братьев ...
    Опрос: Верный ли текст песни?
    ДаНет