Небо за маму, земля за тата.
Знову на фронт не дійдуть листи...
Втомлені, змучені, та не здаються,
Вони будуть до кінця іти.
А вдома чекають, чекають, чекають –
На кого сестри, а на кого – батьки.
І знову тихесенько мати у Бога просить,
Щоб червоні мальви не розцвіли.
Приспів:
А ти міг би бути моїм другом...
Так скажи, за які такі заслуги
Я повинен стріляти в тебе, брате?
За кольори прапорів ми повинні вмирати...
Ми втікачі – ми втікаєм від себе,
Не хочемо брати з собою брехні,
Але розумієм: признатися треба,
Що вже ніколи не побачим світла в ріднім вікні...
Небо мамы, земля за папу.
Опять на фронт не дойдет письма ...
Уставшие, измученные, и не сдаются,
Они будут до конца идти.
А дома ждут, ждут, ждут -
На кого сестры, а на кого - родители.
И снова тихо иметь у Бога просит,
Чтобы красные мальвы НЕ расцвели.
припев:
А ты мог бы быть моим другом ...
Так скажи, за какие такие заслуги
Я должен стрелять в тебя, брат?
По цвета флагов мы должны умирать ...
Мы беглецы - мы убегаем от себя,
Не хотим брать с собой лжи,
Но понимаем: признаться надо,
Что уже никогда не увидим света в родном окне ...
