1.Пригадаю ті волошки, сінэ квіти
Як волосся твоi ніжно пестив вітер
Як за обрій п'яну ніч, тверезить ранок (нежнi ранок)
Все минуло, промайнуло, мов в тумані
Все минуло, промайнуло, мов розлука
З того часу як зплелися наші руки
Ты сподобав собi інший - я не проти, я не проти
Тож навіщо на весілля мене просиш
Я прийду мов не болить мене ні трошки
І врочисто принесу тобі волошки.
А як будуть синьоокі в тебе діти, в тебе дiти
Пригадай оті волошки - наші квіти
Йдеш заплакана до шлюбу віє вітер
Він тобэ за менесльози ніжно витре
Сріблом з вій твоїх очей и честь и сльози, наши слезы
А між нами заметілі і морози.
1. I remember those cornflowers, blue flowers
The wind gently caressed your hair
Like a drunken night on the horizon, sober morning (gentle morning)
Everything passed, flashed like a fog
Everything passed, flashed like a separation
Ever since our hands intertwined
You liked the other - I do not mind, I do not mind
So why are you asking me for a wedding
I will come as if it does not hurt me a little
And I will solemnly bring you cornflowers.
And if you have blue-eyed children, you will have children
Remember these cornflowers are our flowers
You go crying before marriage the wind blows
He will gently wipe you for menopause
Silver from the lashes of your eyes and honor and tears, our tears
And frosts between us and blizzards.
