Сьогодні небо таке раптове, трохи готичне і ледь барокове. На білі плечі чиєїсь втоми складає у стопи небесні тони.Небо шукає, небо знаходить, спустилося з даху і знову ходить. Ходить грозою, лягає в квіти, трохи поле́жить і мусить іти
Та я не піду, трохи постою поки гроза не мине, буду з тобою. Небо так і не прийняло теорій буття, як і я, бо ціль життя, бо ціль життя — віднайти життя
Небо солоне, таке спонтанне, дивиться в когось і в когось тане. Дихає громом, знаходить цілі — напитись моря і стати сіллю. Небо міліє, останнє губить, шукає вічність — знаходить губи. Впивається знову і знову креснеб її земним в своє небесне
Сегодня небо такое внезапное, немного готическое и едва барочное. На белые плечи чьей усталости составляет в стопы небесные тони.Небо ищет, небо находит, спустилось с крыши и снова ходит. Ходит грозой, ложится в цветы, немного полежит и должен идти
Но я не пойду, немного постою пока гроза не пройдет, буду с тобой. Небо так и не приняло теорий бытия, как и я, потому что цель жизни, потому что цель жизни - найти жизнь
Небо соленое, такое спонтанное, смотрит у кого и у кого тает. Дышит громом, находит цели - напиться моря и стать солью. Небо мелеет, последнее теряет, ищет вечность - находит губы. Впивается снова и снова креснеб ее земным в свое небесное
