Давай удвох з тобою
поïдем в дальнiй край,
де буде шепіт моря
І синій небокрай.
Давай складемо двоє
всі літери скоріш,
й на лінії прибою
ми намалюєм вірш.
Давай, щоби з тобою
могли ми чітко знати,
як на шляхах розвою
і вірити, й кохати.
Давай лише для тебе
я серце воскрешу
й на тлі прозорім неба
три слова напишу.
Давай не обирати
захмарену печаль,
усе життя віддати
тобі — мені не жаль.
А може просто нині
забути шифри враз,
сказати: “Ми — єдині
сьогодні й повсякчас”.
М.С.