Влітку, коли нагріваються обручки і нігті
на пальцях чоловіків в привокзальних готелях,
і в сутінках діти з новобудов
до сердець притискають чорні футбольні м’ячі;
в темряві, коли видихається у винарнях рожеве вино,
повільний, ніби слимак, потяг на Будапешт,
запилений і ламкий, проїжджає під місяцем.
Померши одного разу, ти продовжуєш шлях
через нічні двори і помічаєш як
смерть тримає в руках м’ятні цукерки
і роздає їх дітям на привокзальних пустищах.
Влітку, коли вивертається тепла підкладка життя,
коли розбиваються малолітражки кольору твоєї губної помади,
з дому виходить старий аптекар,
котрий лікує всіх аспірином кожного дня,
граючи зі смертю в якусь невідому гру;
життя не почнеться без тебе — сміються жінки на площі,
жити значить померти — скажуть тобі одинокі кур’єри,
які переносять в наплічниках сухі небеса.
Померши одного разу, ти відступаєш в тінь
і дивишся як твоє тіло безпорадно шукає
тебе самого між стебел густої трави;
померши посеред літа,
обірвавшись на линвах, натягнутих листоношами,
душі померлих, наче чіпкий деревій,
прорізають в повітрі свої вертикалі.
Спробуй, коли вже знатимеш як,
спробуй, вирви мене з нічного нутра країни,
вирви з невидимих витяжок в небі,
якими до нас проходить любов.
Хто перешкодить, хто вижене, дівчинко,
комах і духів із твого тіла?
Під літнім небом наша з тобою земля
так щемко пахне щоліта місяцем і бинтами.
...По смерті ступивши півкроку вбік,
бачиш крізь шви у повітрі
як таємні кіномеханіки спроектовують
на твоє тіло
великий небесний кінематограф,
щоби на світло його летіли
душі покійників
і смарагдові тіні жуків... In summer, when hot rings and nails
the fingers of men in the station hotels
and in the twilight of children newly
the hearts of pressed black soccer balls;
in the dark when exhaled in pink wine cellar,
slow like snail train to Budapest
dusty and brittle, passes under the moon.
Died once, you continue the way
through the night and notice how the yards
Death holds a mint candy
and distributes them to children at the station Wasteland.
In summer, when the heat twisted lining life
when broken small car color of your lipstick,
An old house with a pharmacist,
which treats of aspirin each day,
playing with death in some unknown game;
Life will not start without you - laughing woman in space,
live means to die - you alone couriers say,
which carry a bag dry heaven.
Died once, you retreat into the shadows
and watch helplessly as your body looks
thyself between grass stems thick;
died the middle of summer,
obirvavshys in tow, stretched postman,
souls of the dead, as tenacious yarrow,
cut through the air their vertical.
Try, when it will know how,
try, pluck me from the womb of night country
funnel of unseen extracts in the sky
which to us is love.
Who hurt who cast out, girl,
insects and spirits of your body?
During summer sky with you our land
schemko smells so each summer month and bandages.
... The death stepped half a step aside,
see through seams in the air
a secret projectionist sproektovuyut
on your body
the heavenly cinema,
so that it flew into the light
dead soul
beetle and emerald shade ... | |
