Ян Твардовський
Славослов'я
Святий Боже, святий кріпкий, святий усміхнений -
що сотворив папугу, вужа і смугасту зебру -
покликав до життя вивірку
і гіпопотама -
вусами хруща лоскочеш богословів -
сьогодні, коли
мені так сумно, і порожньо, й темно -
усміхнися до мене
Спішімо
Анні Камєнській
Спішімо любити люди так швидко відходять
лишаться по них черевики глуха телефонна рурка
тільки щось неважливе тягнеться наче корова
найважливіше так поспішає що робиться раптом
потім тиша нормальна нестерпною зовсім
мов чистота що зродилася з розпачу просто
коли згадуємо когось залишившись без нього
Не будь певен що час ще лишився бо певність непевна
забирає нам чулість позаяк кожне щастя
одночасно поєднує пафос зі сміхом
як дві пристрасті завжди слабші від однієї
так швидко звідси відходять як дрозд мовкне у липні
як звук трохи непевний чи уклін сухуватий
щоби вгледітись добре заплющують очі
хоч народитись то більший ризик аніж умерти
ми любимо завжди замало і завжди запізно
Не пиши про те надто часто але напиши раз і назавжди
й будеш наче дельфін добрий і дужий
Спішімо любити люди так швидко відходять
а ті що не відходять вертають не завше
і ніколи не знаєш говорячи про кохання
чи перше то вже останнє а чи останнє то перше
