Брате мій,
Хочу розповісти тобі про себе...
Уяви на мить, що ти - це я...
Я розумію, що бути мною незручно.
Це - як дивитись в очі сліпого,
Це - як пити із дзеркала,
Це - як тікати від власної тіні.
Голоси,
Що кличуть тебе,
Голоси,
Що несуть тебе,
Лелеки, що знають
Давній обряд Священного Смутку
І осінь, що шле тобі листя замість листів.
Заповіт волхвів ти щодня читав на своїх долонях,
Слухав сміх лелек, що шукали стріл у висоті небес,
Виливав свій плач за померлими на чужих могилах
І гарячу кров ти перетворив на міцне вино.
Голоси,
Що читають час,
Голоси,
Що біжуть від нас,
Прокинешся мертвим, і станеш прозорий, мов день,
Пройдеш повз них - ніхто не побачить тебе.
В тебе опалені вії і сльози на очах...
-- Не можна дивитись на сонце, не прикриваючись рукою... Брат мой,
Хочу рассказать тебе о себе ...
Представь на минуту, что ты - это я ...
Я понимаю, что быть мной неудобно.
Это - как смотреть в глаза слепого,
Это - как пить из зеркала,
Это - как бежать от собственной тени.
голоса,
Что зовут тебя,
голоса,
Несущие тебя,
Аисты, знают
Древний обряд Священного Скорби
И осень, что шлет тебе листья вместо писем.
Завещание волхвов ты ежедневно читал на своих ладонях,
Слушал смех аистов, искали стрел в высоте небес,
Выливал свой плач по умершим на чужих могилах
И горячую кровь ты превратил в крепкое вино.
голоса,
Что читают время,
голоса,
Что бегут от нас,
Проснешься мертвым, и станешь прозрачный, как день,
Пройдешь мимо - никто не увидит тебя.
У тебя опаленные ресницы и слезы на глазах ...
- Нельзя смотреть на солнце, не прикрываясь рукой ... | |
