День сьогодні не такий, як уявляли ми.
Світ, два кроки від весни, два кроки від зими.
Та більше не лякають нас уламки їхніх стін.
Нам залишилось пройти найвищу із вершин.
І може наші очі роз'їдає дим.
Та ми не помічаєм, бо вогонь наш побратим.
Наші очі заливає піт.
Та ми не закриваєм їх і дивимось на світ.
І далі йдем…
Шум і тисяч їхніх слів, часом приносить біль.
Та дощ із хмари темних стріл не потрапляє в ціль.
І ми продовжуєм нести свій прапор, а не крест.
Ми продовжуєм іти на власний Еверест.
І може наші очі роз'їдає дим.
Та ми не помічаєм, бо вогонь наш побратим.
Наші очі заливає піт.
Та ми не закриваєм їх і дивимось на світ.
І далі йдем…
Ми далі йдем вперед.
Ми далі йдем…
Ми далі йдем вперед.
Наші очі роз'їдає дим.
Та ми не помічаєм, вогонь наш побратим.
Наші очі заливає піт.
Та ми не закриваєм їх, ми дивимось на світ.
І далі йдем…
Ми далі йдем.
Ми далі йдем.
Ми далі йдем вперед.
Ми далі йдем.
Ми далі йдем вперед.
День сегодня не такой, как представляли мы.
Мир, двух шагах от весны, двух шагах от зимы.
И больше не пугают нас обломки их стен.
Нам осталось пройти самую высокую из вершин.
И может наши глаза разъедает дым.
Но мы не замечаем, потому что огонь наш собрат.
Наши глаза заливает пот.
Но мы не закрываем их и смотрим на мир.
И далее идем ...
Шум и тысяч их словам, порой приносит боль.
И дождь из облака темных стрел не попадают в цель.
И мы продолжаем нести свой флаг, а не крест.
Мы продолжаем идти по своему Эверест.
И может наши глаза разъедает дым.
Но мы не замечаем, потому что огонь наш собрат.
Наши глаза заливает пот.
Но мы не закрываем их и смотрим на мир.
И далее идем ...
Мы дальше идем вперед.
Мы дальше идем ...
Мы дальше идем вперед.
Наши глаза разъедает дым.
Но мы не замечаем, огонь наш собрат.
Наши глаза заливает пот.
Но мы не закрываем их, мы смотрим на мир.
И далее идем ...
Мы дальше идем.
Мы дальше идем.
Мы дальше идем вперед.
Мы дальше идем.
Мы дальше идем вперед.
