I Море лягає в пісок, коли осінь Приходить з пустим відром по морську сіль. Повільно входимо в жовтень ми, обважнілі тіла, Так ніби він з води і піску, А ми – зі скла.
Пр: Ти – самота, ти – саме та осінь, Яка так до лиця всім, зовсім Як самота, ти – саме та Осінь..
II Знову ми всі як один – білі вірші, Лише коли паде дощ – раптово інші. «Доволі писати з дерев, – Гукають, просять, – Листоноша давно помер, Листів не носять!»
Пр:
I The sea lies in the sand when autumn Comes with an empty bucket on sea salt . Slowly we enter into October , his heavy body, As if it is out of the water and sand, And we - glass.
PR: You - the solitude , you - and it is autumn, Which way to face all totally As solitude , you - and it Autumn..
II Again, we are all as one - blank verse , Only when Pade rain - suddenly others. " Quite to the trees - Hooke asking - Postman is dead, Letters are not ! "