Знов зоряна ніч огортає блакить,
Ховаючись звично за спини вогнів,
І чекаючи цю мить,
Твій погляд блукає десь там вище хмар,
І серце шукає небесний приплив,
Щоб відчути тепло чар
Й летіти поряд з ним.
Як раптом з'являються сили і час
Пройти дивовижні світи,
Що трапляються кожному хоч раз.
Та люди минають їх без зайвих спроб,
Ніхто з них не бачить як ти
І не прагне душею до зір, щоб
Летіти поряд з ним.
Пройдуть роки
Й ту легкість під час довгої зими
Відчуєш знов, розповідаючи онукам
Про янгола із сірими крильми,
І казку про кохання без розлуки.