Темна кімната,
Немає нікого,
Знаходжусь тут наче випадково,
А за вікном починається новий день.
Зашторені вікна
Бути вже звикли
Стіною для сонячного світла,
Й свіже повітря не знайде моїх легень.
Та десь у ріки
Під синім небом
Плинуть віки
Під пташиний щебет,
Дихає вітром яскраво-зелений гай.
До неба ведуть
Лани широкі,
Поки я тут
Шукаю спокій —
Не чути його, скільки часу на це не гай
Захоплюють обрій
Блоки бетону,
Й хоч часом все добре
Мрії тонуть
Під товщею пилу, тут, серед сірих стін.
І так день за днем
Роки пропливають —
Занурююсь в net
Із чашкою чаю,
Та знаю, що марно,
А серце чекає змін.
Та десь у ріки
Під синім небом
Плинуть віки
Під пташиний щебет,
Дихає вітром яскраво-зелений гай.
До неба ведуть
Лани широкі,
Поки я тут
Шукаю спокій —
Не чути його, скільки часу на це не гай
Десь там краса,
Така яскрава, що аж сліпить очі,
Десь там роса
Омиває сни відлунням ночі,
Десь там трава,
М'яка, мов перший поцілунок —
Земля жива,
Й не для нас бринять її там струни.
Музика, слова — Володимир Агафонкін