нілюбві нітаскі ніжаласці
нісовесці
ністыда
зілёненькій чылавечэк
прабірался трапой в нікуда
в этат пуць ево выправіл разум
каторый аднажды уснул
пад закрытым цыклопьім глазам
раждалісь чудовішча
слышался гул
чылавечык іскал укрыціе
чылавечык іскал пакой
но нізнал чылавечык
што поіскі
прэврацілісь в барбу с сабой
на плечах чылавечка зілёнава
прарастал рукзачок нібальшой
с атчуждзённасцью
дзецкімі страхамі
і другой для чудовішч едой
но чэм дольшэ брадзіл чылавечык
цем быстрэй рукзачок этат рос
шэпталі чудовішча
лехчэ
была б еслі б в ніво ты вполз
да зілёненькій чылавечык
ніспраста был цвета травы
хоць ты жуй
хоць тапчы
савеччык
толька с корнем ево не рві
правда гдзе он пусціл свае корні
чылавечык давно пазабыл
чылавечык давно беспрызорнік
он душою так сам рэшыл
а патом і её тудажэ
загнівай
прападзі прашчай
і ніхто ево нінакажыт
і ніхто ему нісудзья
нілюбві нітаскі ніжаласці
нісовесці
ністыда
зілёненькій чылавечэк
прабірался трапой в нікуда