Їхав козак на війноньку,
Сказав - прощай, дівчинонько,
Прощай, миленька, чорнобривонька,
Їду в чужу сторононьку.
Прощай, дівчино, чорнобривонько,
Їду в чужу сторононьку.
Дайно дівчино хустину,
Може, я в бою загину,
Темної ночі накриють очі,
Легше в могилі спочину.
Дала дівчина хустину,
Козак в бою загинув.
Гей, серед поля
Гнеться тополя,
Та й на козацьку могилу.
Лихії люди насилу
Взяли нещасну дівчину,
А серед поля гнеться тополя
Та й на козацьку могилу.
Гнеться тополя додолу,
Вітер по ній повіває.
А в тій могилі син України
Вічним же сном спочиває.