Кава на столі без цукру, та й не треба
В мене, знаєш, ти- одна жадана потреба
Ти мені наснився посеред темної ночі
Залишив на згадку в памяті свої очі
Та жорстока реальність, то на відміну від тебе
Бо тебе створило темно-зоряне небо
І коли прокинусь буде усе як завжди, та не ти
Минає день, минають люди
І серед них нема тебе усюди
Я поступово вже звикаю,
Що ти живеш в моїй уяві, в голові
Минає день, минають ночі
І я до тебе хочу до несхочу
Я так у мріях заблукаю
Хай ноги в кров та я шукаю на землі
Все як завжди, так має бути
Я мимо волі маю все забути
І серед темних тих ночей
Я не зімкну своїх очей
Це так без тебе, моє небо
Та жорстока реальність, то на відміну від тебе
Бо тебе створило темно-зоряне небо
І коли прокинусь буде усе як завжди, та не ти