Feb. 13th, 2011 at 3:12 PM
У мене на кухні блакитний кафель,
викладений реченнями по стінах.
Чашка з чаєм,я нею втамовую кашель
і багато запечених щастям грінок.
У мене під серцем надміру тепло.
Здається,там гріють нічні батареї.
І я не хворію,ти мій антисептик...
Закохані в небо жінки-орхідеї.
Вичавлюй лимони мені на груди
й,посипавши цукром,смакуй досхочу...
Цілуй мене міцно,цілуй повсюди,
сорочку зніми і від плям у вині замочуй.
Не виводяться з серця?вони ж навічно...
Виїли суть аж до ниток.
Нехай епохально,до сліз архаїчно...
Ти мій незалежний цензор,мій
найрідніший критик.
Feb. 13th, 2011 at 3:12 PM
У меня на кухне голубой кафель,
изложенный предложениями по стенам.
Чашка с чаем, я ею утоляю кашель
и много запеченных счастьем гренок.
У меня под сердцем излишне тепло.
Кажется, там греют ночные батареи.
И я не болею, ты мой антисептик ...
Влюбленные в небо женщины-орхидеи.
Выжимай лимоны мне на грудь
и, посыпав сахаром, смакуй вволю ...
Целуй меня крепко, целуй везде,
рубашку сними и от пятен в вине Замачивай.
Не выводятся из сердца? Они же навечно ...
Съели суть до ниток.
Пусть эпохально, до слез архаично ...
Ты мой независимый цензор, мой
самый родной критик.
