Ми давно не пишем вірші,
На позір ми стали інші,
Ніби в кожнім декілька життів.
Жирні пальці ситих буднів,
Заплановане майбутнє,
Ліплять з наших давніх почуттів.
Приспів
Але ти мені снилася боса й непричесана,
Там де були чистими, там де ми були чесними,
Діти спальних районів,
І безіменної вулиці,
У плацкартних вагонах ми з часом десь розминулися.
Нам у вікна б’ється вітер,
Ти відпишеш це у твітер,
І закриєш щільно жалюзі.
Десь зникають наші тіні,
Ми стабільні і постійні,
І такі вже одинокі всі.
Приспів
(3)