Десять років горіла земля у людей під ногами.
Десять років стогнала земля від ворожих чобіт.
Десять років карпатське село вже не спало ночами,
Десять років чекало синів своїх біля воріт.
Кожен день за селом у лісах скреготять автомати.
Кожен день умивається ранок в гарячій крові.
І холодної темної ночі до нашої хати
Принесли молодого хлопчину брати лісові.
А коли партизана Карпати покликали сині,
І коли вже нарешті настав розлучатися час,
Він сорочку свою позоставив на пам'ять дівчині:
"Нехай носить твій син і нехай пам'ятає про нас".
Чорна-чорна була та сорочка, чорніша від ночі.
Чорна-чорна, як смерть. Чорна-чорна, як свіжа рілля.
Чорна-чорна була та сорочка, як хлопцеві очі.
Чорна-чорна була, як моя українська земля.
Довго-довго лежала сорочка у маминій скрині,*
Довго-довго чекала пошани, людського тепла.
І нарешті настала пора: я вдягнув її нині;
По щоці у бабусі тихенька сльоза потекла.**
І в душі зазвучали ніколи нечувані струни,
І сама мимоволі розпрямилась гордо спина.
Що б не сталось зі мною і де би у світі не був я,
Передам ту сорочку онукам своїм і синам.
Приспів:
Чорна-чорна вона, та сорочка, чорніша від ночі.
Чорна-чорна, як смерть. Чорна-чорна, як свіжа рілля.
Чорна-чорна вона, та сорочка, як хлопцеві очі.
Чорна-чорна вона, як моя українська земля. (x2)
----------
Примітки:
Історія пісні (виправлена автором):
... У кінці сорокових років у карпатському селі темної ночі постукали у віконце хатини повстанці - і просили господаря прийняти на лікування пораненого товариша. Сім'я прийняла бійця. Його сховали у стодолі на сіні. А щоб ніхто в селі про це не здогадався, їсти йому носила маленька дівчинка, донька господаря. Їй було 11 чи 12 років... Коли хлопець одужав і зібрався повертатись до лісу, то залишив дівчинці на згадку свою чорну вишиту сорочку і сказав: "Як виростеш і народиться в тебе син, подаруй цю сорочку йому – нехай носить і пам'ятає про нас"... І вона виконала заповіт повстанця. Вперше її син одягнув ту чорну повстанську вишиванку, коли йшов на площу Ринок, де того дня вперше після радянських часів у Львові було піднято синьо-жовтий прапор.
(Переказано за Олександром Шевченком)
"...Я попросив показати мені ту сорочку. Бабуся принесла... Чорного кольору сорочка, вишита гарячими кольорами: жовтими, червоними... І коли я тримав у руках ту сорочку, така енергія і сила від неї... Я на другий день написав пісню. І в тій пісні якраз та історія викладена. Пісня називається "Чорна вишиванка..."
(Олександр Шевченко)
Акорди підібрано на слух за джерелом 1. У джерелі 2 – інша тональність.
Текст виправлено автором після уточнення історії вишиванки, про яку тут іде мова.
Попередній варіант тексту:
* Довго-довго лежала сорочка у бабиній скрині
** По щоці у бабусі тихенька сльоза потекла
For ten years the earth burned under the feet of the people.
For ten years the earth groaned at the enemy's boots.
For ten years the Carpathian village did not sleep at night,
He waited ten years for his sons at the gate.
Every day outside the village in the woods grinding machines.
Every morning is washed in hot blood.
And a cold dark night to our house
The young boy was brought by the forest brothers.
And when the partisans of the Carpathians were called by the blue,
And when it's finally time to break up,
He left his shirt in memory of the girl:
"Let your son wear it and let him remember us."
Black and black was that shirt, blacker than night.
Black and black as death. Black and black, like fresh arable land.
Black and black was that shirt, like a boy's eyes.
It was black and black, like my Ukrainian land.
For a long time the shirt lay in my mother's chest, *
For a long time I waited for respect, human warmth.
And finally it was time: I put it on now;
A soft tear ran down Grandma's cheek. **
And in the soul sounded never heard strings,
And she involuntarily straightened her back proudly.
Whatever happens to me and wherever I am in the world,
I will give that shirt to my grandchildren and sons.
Chorus:
She is black and black, and her shirt is blacker than night.
Black and black as death. Black and black, like fresh arable land.
She is black and black, and the shirt is like a boy's eyes.
It is black and black, like my Ukrainian land. (x2)
----------
Notes:
Song history (corrected by the author):
... At the end of the 1940s, in a dark night in a Carpathian village, insurgents knocked on the window of a hut and asked the owner to take a wounded comrade for treatment. The family accepted the fighter. He was hidden in a barn in the hay. And so that no one in the village would guess about it, a little girl, the owner's daughter, wore it to eat. She was 11 or 12 years old ... When the boy recovered and was going to return to the forest, he left the girl in memory of his black embroidered shirt and said: "When you grow up and have a son, give him this shirt - let him wear and remember about us "... And she fulfilled the covenant of the rebel. Her son first wore that black insurgent embroidered shirt when he went to Rynok Square, where a blue-and-yellow flag was raised in Lviv for the first time since Soviet times that day.
(Translated by Alexander Shevchenko)
"... I asked to show me that shirt. Grandma brought ... A black shirt embroidered with hot colors: yellow, red ... And when I was holding that shirt in my hands, such energy and strength from it ... I'm on the second day he wrote a song. And in that song the story is told. The song is called "Black embroidered shirt ..."
(Alexander Shevchenko)
Chords are selected by ear according to source 1. In source 2 - a different key.
The text was corrected by the author after clarifying the history of the embroidered shirt in question.
Previous version of the text:
* For a long time the shirt lay in the grandmother's chest
** A soft tear ran down Grandma's cheek Смотрите также: | |
