Настя Лис - 'Кисень'
Мені здається що у кожного з нас є такі моменти, коли ти не можеш себе зрозуміти і не знаєш що коєтся з тобою просто вдихаєш кисень і думаєш що змінилось, питаєш себе, але відповіді не чуєш. І тоді ти питаєш себе ще раз, а коли зрозумієш що навіть підказка не лунає в твої голові тоді ти вдихнув наступну порцію кисню встаєш і ідеш сам шукати відповіді. Ти вдягаєш на себе слова, думки, погляди і дотики чужих рук. Ти намагаєшся пояснити собі що все це норма що не має в ціому нічого лишніого і дивного. Але... тоді в тебе народжуєтся відчиття брихні від якого ти не встані повірити в усе те що собі пояснюєш. Кисень подорожує через легені, через руки, через ноги і коли він відібьєтся від кінчиків твоїх пальців тоді він потряпляє в голову, бьє тебе не наче струмом току і переповнює все твоє тіло. Ти розплющуєш очі, і знаєш що народилося в тобі щось нове, начеб-то міліярди маленьких синіх метеликів летіли розправив свії тоненькі, сині крильця поступово через твої легені, через руки, через ноги і коли вони відібьются від кінчиків твоїх пальців тоді потрапляють в голову і залишаются там на завжди. А коли ти знаходиш потрібну дорогу, точніше не зовсім дорогу, це болотяна стежка в які твої білі пальці стають чорними пальцями, білі ногу чорними ногами, а сині метелики в твої голові, претворяются в чорних метеликів ти розумієш що відповіді там не знайдеш і що це напевно не та дорога яку ти так довго шукав. В ту хвилину ти не їдеш далі ти повертаєш своє тіло з головою перепоненою синіми метеликами які стали чорними метеликами і йдеш назад вдихаючи новий очищений кисень і нових очищених метеликів вони не залишаются тільки в твої голові, вони залишаются і в легенях і в руках і в ногах і в долонях і в пальцях і в грудях твоїх і в твоєму серці і вони оживлюють твою душу і дають тобі відповіді на всі запитання. Ти лягаєш на мокрі, зелені траві і народжуєш нову, чисту посмішку на цей чорний, брудний і переповнений болотом світ. Дихати, це всім нам так потрібно. І ви вдихніть свою очищену порцію кисню. Вона допоможе вам знайти відповіді. nachishu.
музыка; неизвестный исполнитель
текст и исполнение; Настя Лис (nachishu) Настя Лис - "Кислород"
Мне кажется что у каждого из нас есть такие моменты, когда ты не можешь себя понять и не знаешь что коется с тобой просто вдыхаешь кислород и думаешь что изменилось, спрашиваешь себя, но ответа не слышишь. И тогда ты спрашиваешь себя еще раз, а когда поймешь что даже подсказки не раздается в твои голове тогда ты вдохнул следующую порцию кислорода встаешь и идешь сам искать ответы. Ты надеваешь на себя слова, мысли, взгляды и прикосновения чужих рук. Ты пытаешься объяснить себе что все это норма что не имеет в ЦИОМ ничего лишниого и удивительного. Но ... тогда у тебя народжуется видчиття брихни от которого ты не в состоянии поверить во все то, что себе объясняешь. Кислород путешествует через легкие, через руки, через ноги и когда он видибьется от кончиков твоих пальцев тогда он потряпляе в голову, бье тебя не как током тока и переполняет все твое тело. Ты открываешь глаза, и знаешь что родилось в тебе что-то новое, будто бы милиярды маленьких синих бабочек летели расправил свии тоненькие, синие крылья постепенно через твои легкие, рук, через ноги и когда они видибьются от кончиков твоих пальцев тогда попадают в голову и залишаются там всегда. А когда ты находишь нужную дорогу, точнее не совсем дорогу, это болотная тропа в твои белые пальцы становятся черными пальцами, белые ногу черными ногами, а синие бабочки в твои голове, претворяются в черных бабочек ты понимаешь ответа там не найдешь и это наверное не та дорога которую ты так долго искал. В ту минуту ты не едешь дальше ты возвращаешь свое тело с головой перепоненою синими бабочками которые стали черными бабочками и идешь назад вдыхая новый очищенный кислород и новых очищенных бабочек они не залишаются только в твои голове, они залишаются и в легких и в руках и в ногах и в ладонях и в пальцах и в груди твоих и в сердце твоем и они оживляют твою душу и дают тебе ответы на все вопросы. Ты ложишься на мокрые, зеленые траве и рожаешь новую, чистую улыбку на этот черный, грязный и переполненный болотом мир. Дышать, это всем нам так нужно. И вы вдохните свою очищенную порцию кислорода. Она поможет вам найти ответы. nachishu.
музыка; неизвестный исполнитель
текст и исполнение; Настя Лис (nachishu) Смотрите также: | |
