Наш теплий чай з лимоном
лікує мертві душі.
І ніжна постіль вранішня
розхристана лежить.
Нехай якісь півсотні
до тебе небайдужі,
нехай іще півсотні
до мене прибіжить.
Нам віє в спину холодом,
пронизує розлукою.
Камін німий і зморений
кричить сліпим вогнем.
Нехай іще піввіку
любитимемо муками,
а потім ще піввіку
обійми під дощем.
Ми гріємось під ковдрою
теплом сердець приречених.
І руки переплетені
в єдиний моноліт.
Нехай наші обітниці
назвуть беззаперечними,
нехай ми будем разом
до скону наших літ!
Надія Ремкус