Криком. Біллю. Заметіллю я тобі явлюсь.
Жовтим місяцем із неба з тебе посміюсь.
Познущаюсь з тебе вітром, замету сліди.
Затоплю твої тривоги літрами води.
Обійму тебе промінням, посварю дощем.
Радістю весняних співів вб'ю сердечний щем.
Приласкаюся до тебе сірим кошеням.
Ніжність пробуджу,
турботу лагідним малям.
Стану чаєм в твоїй чаші, щоб допив до дна,
Стану дивним божевіллям, щоб лишити сна.
Книгою на підвіконні - щоб мене гортав.
Мудрим вчителем я стану - щоб порад питав.
Стану стуком твого серця, щоби вічно йшло.
Зроблю вічним все прекрасне, що в тобі жило.
Перетворюся на сонце, щоб тобі світить.
Буду ключником тюремним, щоб тебе звільнить.
Сіллю, хлібом, караваєм - довше щоб гостив,
Пам'ятником на колінах - щоб усе простив.
Янголом твоїм я стану - щоб не нагрішив.
Врешті...буду я собою. Просто - щоб любив!
Криком. Болью. Метелью я тебе явлюсь.
Желтый месяц с неба с тебя посмеюсь.
Познущаюсь с тебя ветром, заноса следы.
Затоплю твои тревоги литрами воды.
Обниму тебя лучами, поругаю дождем.
Радостью весенних пения убью сердечный трепет.
Приласкаюся к тебе серым котенком.
Нежность бодрствую,
заботу мягким малышом.
Состояния чаем в твоей чаши, чтобы допил до дна,
Состояния странным безумием, чтобы оставить сна.
Книгой на подоконнике - чтобы меня листал.
Мудрым учителем я стану - чтобы советов спрашивал.
Состояния стуком твоего сердца, чтобы вечно шло.
Сделаю вечным все прекрасное, что в тебе жило.
Превращусь в солнце, чтобы тебе светит.
Буду ключником тюремным, чтобы тебя освободит.
Солью, хлебом, караваем - дольше чтобы гостил,
Памятником на коленях - чтобы все простил.
Ангелом твоим я стану - чтобы не согрешил.
В конце ... буду я собой. Просто - чтобы любил!
