Різьблю свій сон... От ніби вчора ми
Зійшлись, — і стріча та жива.
На землю тканками прозорими
Лягли осінні дерева.
Акордами проміннострунними
День хвилював і тихо гас.
Над килимами вогнелунними
Венера кинула алмаз.
У завивалі мрійно тканому
Дрімала синя далечінь, —
І от на обрії туманному
Замиготіла ваша тінь.
Дзвінкою чорною сильветою
Вона упала на емаль,
А поза нею вуалетою
Стелився попелястий жаль.
Ви йшли як сон, як міт укоханий.
Що виринає з тьми століть.
Вітали вас — мій дух сполоханий.
Рум'яне сяйво і блакить.
Бриніли в серці домінантою
Чуття побожної хвали,
Коли величною інфантою
Ви поуз мене перейшли.
Ви усміхнулись яснозоряно
Холодним полиском очей —
І я схилився упокорено,
Діткнутий лезом двох мечей.
Освячений, в солодкій муці я
Був по той бік добра і зла...
А наді мною Революція
В червоній заграві пливла.
Резьбы свой сон ... И словно вчера мы
Сошлись - и стрича и живая.
На землю ТКАНКО прозрачными
Легли осенние деревья.
аккордами проминноструннимы
День волновал и тихо керосин.
Над коврами вогнелуннимы
Венера бросила алмаз.
В завивали мечтательно тканом
Дремала синяя даль, -
И вот на горизонте туманном
Замигала ваша тень.
Звонкой черной сильвети
Она упала на эмаль,
А вне ее вуалетою
Стелился пепельный сожалению.
Вы шли как сон, как миф возлюбленного.
Что выныривает из тьмы веков.
Приветствовали вас - мой дух испуганный.
Румяное сияние и голубой.
Звучали в сердце доминантой
Чутье набожной хвалы,
Когда величественной инфантой
Вы Поузи меня перешли.
Вы улыбнулись яснозоряно
Холодным блеском глаз -
И я склонился покорено,
Диткнутий лезвием двух мечей.
Освящен, в сладкой муке я
Был по ту сторону добра и зла ...
А надо мной Революция
В красной зареве плыла.
