Весь час одні слова й думки.
Побачити лише б мені
Цю землю на якій стою, без ворогів.
Я прапор вгору підійму,
І своє військо поведу.
До джерела тієї злоби я піду.
І гряне битва, гряне грім.
Чи переможе цей режим?
Бо революція у наших вже руках.
Але запал – це ще не все,
І холод долі нас несе.
Так опинилися ми у глухих кутах.
Надія, можливо, ти вже давно уся безкрила.
Життя таке щасливе, і все одно воно мінливе.
І я весь час питаю, чи все це було варто?
Життя віддав ти небу, немов програв у карти.
Надія, можливо, ти вже давно уся безкрила.
Життя таке щасливе, і все одно воно мінливе.
І я весь час питаю, чи все це було варто?
Життя віддав ти небу, немов програв у карти.
Я бачу дивний попіл. Це може попіл долі.
Я маю дивний намір. Надміру в мене волі.
Я хочу повернутись у той страшенний шторм,
щоб врятувати лиш надію від усіх реформ.
Все время одни слова и мысли.
Увидеть лишь бы мне
Эту землю на которой стою, без врагов.
Я флаг вверх подниму,
И свое войско поведу.
К источнику той злобы я пойду.
И грянет битва, грянет гром.
Победит этот режим?
Ибо революция в наших уже руках.
Но пыл - это еще не все,
И холод судьбы нас несет.
Так оказались мы в тупиках.
Надежда, возможно, ты уже давно вся бескрылая.
Жизнь такая счастливая, и все равно оно изменчиво.
И я все время спрашиваю, все это стоило?
Жизнь отдал ты небу, словно проиграл в карты.
Надежда, возможно, ты уже давно вся бескрылая.
Жизнь такая счастливая, и все равно оно изменчиво.
И я все время спрашиваю, все это стоило?
Жизнь отдал ты небу, словно проиграл в карты.
Я вижу странный пепел. Это может пепел судьбы.
Я странный намерение. Излишне у меня свободы.
Я хочу вернуться в тот страшный шторм,
чтобы спасти лишь надежду всех реформ.
