Дощі шепітливими вустами Цілують зелену землю, Так я цілував твої зелені очі, Коли ти поверталася з лісів Зарошена м’яким галасом І голос твій плив по мені, Як вітер по травах...
Тоді зі сторінок зеленого Євангелія Виходив Зелений Лис. І розповідав ще одну давню таїну існування, Просту мов життя.
На паркеті виростала папороть, Стіну оплітав бородатий мох.
Баговиння встеляло ложе І Зелений Місяць, молодим фавном Зазирав до недопитої шклянки вина...
Дожди шепитливимы устами Целуют зеленую землю , Так я целовал твои зеленые глаза, Когда ты возвращалась из лесов Орошенными мягким шумом И голос твой плыл по мне , Как ветер по травам ...
Тогда на страницах зеленого Евангелия Выходил Зеленый Лис. И рассказывал еще одну давнюю тайну существования , Простую как жизнь .
На паркете вырастала папоротник , Стену оплитав бородатый мох .
Тины устилали ложе И Зеленый Луна , молодым фавном Заглядывал в недопитой стаканы вина ...