Ти заповзеш, нечутний, ніби вуж,
у золоті дзеркала установи,
поправиш ружу й посміх Казанови
і сам собі накажеш: кроком руш
Приспів (2):
Ти заповзеш, нечутний, ніби вуж,
у золоті дзеркала установи,
до кабінету, де — вершина змови.
Тебе чекає мрець — очей не мруж.
Ти заповзеш, нечутний, ніби вуж,
у золоті дзеркала установи.
Ти, вихопивши револьвер із руж,
спрямуй на нього дуло тридюймове.
Приспів (2)
Ти станеш в цю хвилину шестикрилим,
а він повільно зсунеться на килим,
потягне канделябр і паламар.
Ти скинеш рукавички (щойно з пральні)
і, розпізнавши натяки астральні,
почуєш, як видзенькує комар.
Приспів (2)