Місто немов сузір'я.
Як часто, блукаючи, йшли ми
на світло домів, від яких
не лишилося й каменя!..
І хто нам повірить, що йшли ми на світло?
Як часто шукали ми гирло,
і міст, і причал
в опівнічних пустинях дворів,
та хто нам повірить, що річка була тут?
Тільки крізь нас переходять міста
у непам'ять.
Ми вимовляємо їх
і знаходимо іншими. Втім,
вранці виходиш на площу і все пізнаєш:
Липи в час доцвітання стоять золоті,
безгомінні.
Город как созвездие.
Как часто бродяги, мы пошли
на свете домов, из которых
не осталось и камень! ..
А кто поверит нам, что мы пошли на свет?
Как часто мы искали рот,
и города и причал
В полуночной пустыне дворы,
А кто поверит, что река была здесь?
Только через нас перекрестные города
в не член.
Мы произнося их
И мы находим других. Тем не мение,
Утром вы идете на площадь и узнаете все:
Лилли во время дня есть золото,
Получить бездомных.