Горілка украй розбещує
чоловічі товариства.
Мусить бути хоч якась дама –
інакше капець. На третій годині всі
звіріють, на четвертій – можливе
розмахування бритвами чи топірцями.
На п’ятій відбуваються каяття з плачем,
цілування рук і ніг,
тож украй необхідна хоч якась дама,
щоб це не виглядало так огидно.
Того разу в нашому товаристві
не було жодної дами
Йшла п’ята години пиятики.
Він намагається щось вичитати
з моєї долоні.
Ого, каже він, я навіть не можу
сказати тобі всієї правди, ого,
Кажи, кажу.
(Мені по цимбалах, я хоч і зараз готовий
на все – у свої тридцять років, бо я
готовий, бо п’ята година, бо маю право
на правду, бо мені по цимбалах).
Ого, каже він, я навіть не знаю,
як це тобі сказати, ого.
Вали, палю.
(Мені фіолетово, я хоч і зараз – вену
чи кулю в чоло – у свої заледве тридцять,
бо я фіолетовий, бо п’ята година, бо хочу
знати, якою страшною вона б не була).
За третім разом він вимовляє
своє "сором сім". Ах, яка полегкість!
Цілих сімнядцять років! Яка просторість!
Яка прозорість
на обріях!
Пам’ятаю як зараз:
десь коло третьої ранку
ціле кодло вивалює на свіже повітря
все допито, жодної сигарети,
мпотикаючись розтинаємо темряву.
Потім ще зненацька:
спітнілу долоню витираю ою зелену траву,
саме так, зелену, бо – середина квітня. Водка крайне развращает
мужские общества.
Должна быть хоть какая-то женщина -
иначе конец. На три часа все
звереют, на четвертой - возможно
размахивание бритвами или топориками.
На пятой происходят раскаяние с плачем,
целование рук и ног,
поэтому крайне необходима хоть какая-то дама,
чтобы это не выглядело так отвратительно.
В тот раз в нашем обществе
не было ни одной женщины
Шла пятая часа пьянки.
Он пытается что-то вычитать
с моей ладони.
Ого, говорит он, я даже не могу
сказать тебе всю правду, ого,
Говори, говорю.
(Мне по барабану, я хоть сейчас готов
на все - в свои тридцать лет, я
готов, потому что пять часов, потому что имею право
на правду, потому что мне по барабану).
Ого, говорит он, я даже не знаю,
как тебе сказать, ого.
Валы, курю.
(Мне фиолетово, я хоть сейчас - вену
или пулю в лоб - в свои едва тридцать,
я фиолетовый, потому что пять часов, потому что хочу
знать, какой страшной она ни была).
После третьего он произносит
свое "стыд семь". Ах, какая легче!
Целых симнядцять лет! Которая просторность!
какая прозрачность
на горизонтах!
Помню как сейчас:
где-то около трех утра
целое племя вываливает на свежий воздух
все допросы, ни одной сигареты,
мпотикаючись рассекают тьму.
Потом еще неожиданно:
потную ладонь вытираю й зеленую траву,
именно так, зеленый, то - середина апреля. Смотрите также: | |
