Під ногами жовте листя, прискорюючи шаг,
Шукаю серед нього гіркий кохання смак,
Та серцю не накажеш, я пам'ятаю те,
Як ти пройшов крізь мене та не помітив мене.
Я між будівель міста блукаю, ніби вік,
У осінь не сховала душі своєї крик,
Осінній ніжний холод нагадував мені
Про те, що дуже мало жила, мов уві сні.
І в темряві в ночі вже не зімкнути очей,
Не зрозуміти себе, не порахувати ночей,
Де ми з тобою вдвох та день на землю прийде -
Ти з іншою ідеш та не помічаєш мене.
Як шкода, ти не помічаєш мене...
Як шкода, ти не помічаєш мене...
Минали дні і згодом прийшла та сама мить,
Та нам було так складно усе, що є, змінить.
Ми серед листя зустрілися без слів,
Я обіймала, а ти тремтів.
Приспів.
Як шкода, не помічаєш мене!
Як шкода!
Як шкода, ти не помічаєш мене...
Як шкода, ти не помічаєш мене... Под ногами желтые листья, ускоряя шаг,
Ищу среди него горький любви вкус,
И сердцу не прикажешь, я помню то,
Как ты прошел сквозь меня и не заметил меня.
Я между зданий города брожу, что возраст,
В осень не спрятала души своей крик,
Осенний нежный холод напоминал мне
О том, что очень мало жила, как во сне.
И в темноте ночью уже не сомкнуть глаз,
НЕ понять себя, не счесть ночей,
Где мы с тобой вдвоем и день на землю придет -
Ты с другой идешь и не замечаешь меня.
Как жаль, ты не замечаешь меня ...
Как жаль, ты не замечаешь меня ...
Шли дни и впоследствии пришла и сама момент,
Но нам было так сложно все, что есть, изменит.
Мы среди листьев встретились без слов,
Я обнимала, а ты дрожал.
Припев.
Как жаль, не замечаешь меня!
Как жаль!
Как жаль, ты не замечаешь меня ...
Как жаль, ты не замечаешь меня ... Смотрите также: | |
