Нащо тисне біль,
Позбавляє нас можливості.
Буревій весни,
Створив точку чутливості.
І не стигне кава вже давно.
Холодні квіти в самоті,
Не порушують слабкості.
В думках очі саме ті...
Її... Не посильно дивлюся...
Її... Я на неї молюся...
Наболіло стільки як ніколи,
Нікому так важко не було
Самота мій діагноз
Важко, хоча і все одно...
Завели туди
Наші помисли і дії.
Божевільний штиль
Не впливає на надії.
І прийду в кімнату знов туди,
Де жевріють твої сліди.
Я тебе бачу
І кричу не відпусти...
Її... Не посильно дивлюся...
Її... Я на неї молюся...
Наболіло стільки як ніколи,
Нікому так важко не було
Самота мій діагноз
Важко, хоча і все одно...