Для чого мові сотні слів,
Якщо людині завжди мало,
Для чого світ зі ста світів
Й з них кожен тягнеться до слави
Для чого генію перо
Він вже ж і так без того геній,
Для чого світло і тепло,
Якщо вони в нас полонені…
П-ів: Чому на світі настільки багато питань,
А відповідей чомусь так бракує,
Чому ніби маєш достатньо знань,
А серце їх чомусь не чує,
Чому коли тане сніжинка в руці
Тебе тягне на щось романтичне і ніжне,
Й коли вже з"являється світло в душі
Воно в зародку гасне усім непотрібне...
Чому буденний примітив
Останню іскру задуває,
Й на перехресті всіх вітрів
Чому душа вогнем палає,
Чому мальовані теплом
На дзеркалах горлають тіні.
Й для чого склом, цілющим склом
Слова карбують чудодійні
П-ів: