Знаєш, я не люблю осінніх
ранків.
З холодним,першим подихом,
встаючи,
із поспіхом збиратися,ковтаючи гарячу
каву.
Обпікаючи середину,щоб хоча б трішечки
зігрітися.
Вдягаючи пальто і теплий в'язаний
шарф,
спішити по своїх щоденних
справах.
В метушні вітатись із чужими
людьми,
шукати нові вулиці,рахувати сірі
поверхи.
Восени,коли настрій зупиняється на позначці
"нуль",
ти стаєш інертним, рівень сангвініка по похилій прямує
вниз.
Змінюєш свої треки в плейлисті, бажаючи підібрати щось під
себе,
те, що буде гріти душу весь
день.
Що остогидне вже до першої зупинки
маршрутки,
те що співатимеш в уяві до останньої свідомої
думки.
Інколи,це настільки божевільно вслухатись в
текст
з параноєю:"знову про мене..." або "викапана я" .
Тоді ти не чуєш всієї чарівності
музики
і не вловлюєш й частини пісні, бо твій
розум
застрягає на одній схожій лінійці і осягнути все
інше для тебе поза межами
реальності.
Чомусь така депресія лише
восени,
коли без зупину лиють шквальні
дощі,
коли брудом стікають нові
черевики,
наче й душа.Твоя душа, чому вона настільки заплямована
восени?
Вона не лише віддає,але й всмоктує,наче
печінка
всю жовч,негаразди, й гіркі образи,без функції
"фільтратора"
Лізе в кожну суперечку,доказує свою
доречність,
не помічаючи свого суперника,
який так гарно пасує до її нестерпного
характеру.
Осінь має очі-хамелеони,в них відбивається
райдуга:
темно-багряний колір кленового
листя,
золотий відблиск сонця і теплий відтінок чаю
Каркаде,
а також гірчичний та зимний колір
багнюки ,
криштально-синій колір
зливи і докору.
Восени ламаються мрії,згоряють крихкі
мости.
Восени ми плануємо помсту,руйнуємо долі, робимо кроки
в прірву.
Восени, вже давно не рятують фільми,плед і гарячий чай з
медом.
Восени...ми корчимо сильних,недоступних й
незламних.
Пігментуємось в хитро-рижий, як руда
лисиця,
нишпоримо в своїй норі,залягаєм
на дно,
чекаємо на кращі часи,
малюємо чисті, білі
листи.
А влітку, щоночі, мрієм про щось дивовижне,
в яскравих,гарячих відтінках,про
листопад,
про палюче кохання і непорушну вірність,
яка тріщить по швах при першому ж північному
вітрі.
Не вірте в осінню казку. Це все лише красива маска
Зазирайте по-менше вглиб.
#Марцеліна#Дічева You know, I do not like autumn
morning.
On a cold, the first breath,
getting up,
a hastily assembled, swallowing hot
coffee.
Burning the middle to even a little
keep warm.
Putting a warm coat and knitted
scarf,
hurry on their daily
cases.
In the rush be welcomed with strangers
people
look for new streets to count gray
floors.
In autumn, when the mood is stopped at around
"zero",
you become inert, sanguine on an inclined level heading
down.
Changing their tracks in the playlist, wanting to find something in
himself,
something that will warm the soul of all
day.
What ostohydne by the first stop
bus,
that would sing in imagination to the last conscious
thought.
Sometimes, it's so crazy to listen to
text
of paranoia "about me again ..." or "She looks like me."
Then you do not hear all the charm
music
and do not grasp the part of the song and for thy
mind
stuck at a similar line and comprehend all
another for you outside
reality.
For some reason this depression only
autumn,
where no breakpoint lyyut squally
rains
when new mud flow
shoes
if dusha.Tvoya soul and why it is so tarnished
autumn?
It not only gives, but also sucks like
liver
all bile problems, and bitter resentment, without function
"Filter feeders"
Lise to every argument, proving their
relevance,
unaware of his opponent,
which is so well suited to its unbearable
character.
Autumn has eyes chameleon, they reflected
rainbow:
dark red color of maple
leaf,
golden glow of the sun and warm shade of tea
Hibiscus,
and mustard and winter color
mud,
crystal-blue
Showers and reproach.
Autumn broken dreams, burned fragile
bridges.
In autumn we plan revenge, destroying fate, do steps
into the abyss.
In the fall, no longer save movies, plaid and hot tea
honey.
Autumn ... we snag strong reach and
adamantine.
Pihmentuyemos a red-haired sly-like ore
fox,
picks in his hole, lies
at the bottom,
waiting for better times,
draw a clean, white
sheets.
In summer, every night, something amazing mriyem,
bright, hot colors of
November,
scorching of love and unshakable faith,
which is bursting at the seams with the first Northern
wind.
Do not believe in the autumn fairy tale. It's just nice Mask
Look to in less depth.
# # Marcelina Dicheva | |
