Немає кращої можливості сказати про свої почуття, аніж та, коли вони трапляються... Коли ти відчуваєш кожну клітинку, кожен сантиметр своєї душі. Коли тобі болить...
Ти дала достатньо часу, щоби я збагнув наступне: коли кохана людина хай навіть на трохи йде із твого життя - ти зустрічаєшся із собою справжнім. Перестаєш бути сумлінним копірайтером, сильним та стійким чоловіком, мудрим порадником. Ти більше не граєш ніяких ролей. Весь твій час та простір належать тільки тобі.
Ця зустріч допомагає збагнути кілька простих речей.
Без тебе я можу бути. Цілий, незалежний та нещасний. Я краще розумію себе і не розумію, для чого я без тебе?
Ти робиш мене сильним і вразливим водночас.
Дрібниці на кшталт: "цю книгу ти любила"; "тут ми вперше поцілувалися", "туди нам хотілося поїхати" зводять мене з розуму. Від цього нікуди не дітися, бо пам’ять серця триває аж до смерті.
Якщо хтось знає каторгу гіршу, аніж усвідомлення неможливості знову відчути тебе поряд та пригорнути твою душу до себе, скажіть мені, що це?
Мені хочеться вірити, що термін "relationship" це не тільки поняття "стосунки", а ще й можливість знову зустрітися із тобою.
У мене кімната із чудовим видом на розлогі зелені каштани. Я б міг дивитися за вікно та раціоналізувати із приводу того, що бачу. Натомість я просиджую годинами в Інтернеті, чекаючи, поки ти мені НЕ напишеш.
Визнаю: я вразливий. Біль, як показник напряму, вказав, куди мені рухатися. І дороги туди немає без тебе немає.
Чуєш?
There is no better way to say about your feelings than when they happen ... When you feel every cell, every inch of your soul. When you get sick ...
You have given enough time for me to understand the following: when a loved one even leaves your life for a little while, you are meeting the real one. You cease to be an honest copywriter, a strong and persistent man, a wise advisor. You no longer play any roles. All your time and space are yours.
This meeting helps you figure out a few simple things.
I can be without you. Whole, independent and unhappy. I understand myself better and I don't understand why I'm without you?
You make me strong and vulnerable at the same time.
Trivia like: "you loved this book"; "we kissed here for the first time", "we wanted to go there" are driving me crazy. There is nowhere to go because the memory of the heart lasts until death.
If anyone knows the hard labor is worse than the realization that it is impossible to feel you again and draw your soul to you, tell me what it is?
I want to believe that the term "relationship" is not only the concept of "relationship" but also an opportunity to meet you again.
I have a room with a great view of spreading green chestnuts. I could look out the window and rationalize about what I see. Instead, I spend hours on the Internet waiting until you write to me.
I admit: I'm vulnerable. The pain, as an indicator of direction, indicated where I should go. And there is no road there without you.
Do you hear?
