Така її доля... О Боже мій милий!
За що ж ти караєш її, молоду?
За те, що так щиро вона полюбила
Козацькії очі?... Прости сироту!
Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,
Одна, як та пташка в далекім краю.
Пошли ж ти їй долю, – вона молоденька,
Бо люде чужії її засміють. | (2)
Чи винна голубка, що голуба любить?
Чи винен той голуб, що сокіл убив?
Сумує, воркує, білим світом нудить,
Літає, шукає, дума - заблудив.
Щаслива голубка хоч тим, що літає,
Полине до Бога, у хмари спита.
Кого ж сиротина, кого запитає |
І хто їй розкаже де милий вита? | (2)
Де милий ночує, чи в темному гаю,
Чи в бистрім Дунаю коня напува?
Чи може другою, другую кохає, |
Її ж, чорнобриву, уже забува. | (2)
Таке її щастя.....така її доля......
This is her destiny ... Oh God, my dear!
What do you chastenest her young?
Because she loved so sincerely
Kozatskiyi eyes? ... Just orphan!
Who will like it? Neither father nor mother,
One, like a bird in a distant land.
Send and share it to you - it is a young,
For alien men laughed at her. | (2)
Whether guilty dove dove that love?
Does he blame dove, hawk killed?
Amount coos, white light sick,
Flies, looking Duma - astray.
Happy though the dove that flies,
Sagebrush God in clouds sleeping.
Who will the fatherless who asks |
And who can tell where her cute twisted? | (2)
Where cute spends the night or in a dark grove
Do the horse nimble Danube napuva?
Can the second, druhuyu love, |
Its the same browed already forgotten. | (2)
This is her happiness ..... so its fate ......
