Шпалери білі – посіріли, а потім навіть пожовтіли.
І восени обпали листям, укутавши доріг настели.
Шпалери знали, бо вдихали, флюїди жалюгідного життя.
Твоє воно, що праведним було, вже зовсім й не святе.
Воно із ними посіріло, а потім зовсім пожовтіло.
І обпаде невдовзі теж, щоб не терпіти цих знущань.
Шпалерам сняться дивні сни, в них вони прагнуть і бажають.
У снах вони незаймані та білі, як перший сніг, якому вслід іде зима.
Та сон піде і прийде дійсність із усвідомленням, що вже не білі.
А геть так посіріли…та й навіть пожовтіли.
The wallpaper is white - gray, and then even yellowed.
And in the autumn the leaves fell, wrapping the roads on the floor.
Wallpapers knew, because they inhaled, the fluids of a miserable life.
Your righteousness is no longer holy at all.
It turned gray with them, and then turned completely yellow.
And will fall soon, too, so as not to tolerate this bullying.
Wallpapers have strange dreams, in them they seek and desire.
In dreams, they are pristine and white, like the first snow, followed by winter.
But the dream will go and reality will come with the realization that they are no longer white.
And they turned so gray… and even turned yellow.
