Я написав би зараз що люблю, але неможу
І це почуття мене найбільше за інших тривожить,
Всі ці "може" і годиннами вічні розмови
Ти завжди поряд, але ми розділені стіною.
Я памятаю, що все почалося так безглуздо
Алкоголь в мені змішався із здоровим глуздом
І твої очі, що я досі памятати хочу
Амур здавалось у той день нам як і всім наврочив.
І так цікаво? було дивитись за зірками,
Коли наші серця в двобої сплітались руками
Коханий спалах, що напевно і досі не загаснув
І я відчув, що значить слово, "навіки прекрасне".
І кожен день уже не той, кожна ніч не та вже,
І загубивши крила в небі, я кохав літавши
Я вірив, що стріла амура у нас не промаже
І навіть з часом почуття не замішують в кашу.
Та все хуйово, я знову помилявся двічі
Бачивши як ти брехала, дивившись прямо в вічі.
Я зрозумів тоді востаннє, що любов сліпа
Коли між нашими словами, виросла стіна.
"Я так і знав, сука, невже тобі це мало?" -
Пяний блокнот і знову вірші спалювали драми
Один за одним, думки топились у безодні
В нашому колі ці нулі стали безповоротні.
Я забув тебе і стер із памяті назавжди
ця стіна між нами, ніколи не стане справжнім.
Вбивався ганджом," нє по-детськи" і схиливши плечі,
Мріяв що все ж колись настане, той, останній вечір.
ішла зима, далеко полудень минав за літом,
Я малював свої картини,словами із літер.
і знову цей телофон і твій голос у трубці
і серце впало, як банальна цематна конструкція.
"Ну, що ти де?" -"Здогадайся з четвертого разу" -
Я відчуваю як ці речення стають маразмом.
"Навіщо дзвониш?" Ми ж здається вже погорили.
Хвилини плинуть - а я знову вбиваюся димом.
Розправляю крила у душі прокинулось сумління
варто чи ні? Все втрачати одним поколінням
Твоє імя на кожному стовбі будинку
І чому так важко до надії приклеїть частинку.
Це тільки миті, та чому в душі болить так....
Може я нитик - а може просто час так швидко
Не бачить тіні сумління позаду, за спиною
І скажи сука, це тебе я називав любовю?
Я незнаю навіщо все це написав,
Може просто я незнаю як тебе кохав,
Моя любов настільки сильна що готова вбити
Але навіть після смерті ти не зможеш це змінити.
Коли настане такий день, я буду точно п*яний
Візьму тебе за руку і задушу десь у ванній,
А потім на асфальті розітерши твою кров
Напишу - ДО ПОБАЧЕННЯ МоЯ ЛюБоВ!!!
Я написал бы сейчас что люблю, но не могу
И это чувство меня больше других тревожит,
Все эти "может" и часовые вечные разговоры
Ты всегда рядом, но мы разделены стеной.
Я помню, что все началось так бессмысленно
Алкоголь во мне смешался со здравым смыслом
И твои глаза, что я до сих пор помнить хочу
Амур казалось в тот день нам по всем сглазил.
И так интересно? было смотреть за звездами,
Когда наши сердца в поединке сплетались руками
Любимый вспышка, наверное до сих пор не угас
И я почувствовал, что значит слово, "навеки прекрасна".
И каждый день уже не тот, каждая ночь не та уже,
И потеряв крылья в небе, я любил литавшы
Я верил, что стрела амура у нас не промажет
И даже со временем чувства не замешивают в кашу.
И все хуйово, я снова ошибался дважды
Видя как ты лгала, смотря прямо в глаза.
Я понял тогда в последний раз, что любовь слепа
Когда между нашими словами, выросла стена.
"Я так и знал, сука, неужели тебе мало?" -
Пьяный блокнот и снова стихи сжигали драмы
Один за другим, мысли топились в бездны
В нашем кругу эти нули стали необратимы.
Я забыл тебя и стер с памяти навсегда
эта стена между нами, никогда не станет настоящим.
Вбивался недостаток, "не по-детски" и склонив плечи,
Мечтал что все когда-то наступит, то последний вечер.
шла зима, далеко полдень шло по лету,
Я рисовал свои картины, словами из букв.
и снова этот телофон и твой голос в трубке
и сердце упало, как банальная цематна конструкция.
"Ну, что ты где?" - "Догадайся с четвертого раза" -
Я чувствую как эти предложения становятся маразмом.
"Зачем звонишь?" Мы же кажется уже погорилы.
Минуты текут - а я снова вбиваюся дымом.
Расправляет крылья в душе проснулось совести
стоит или нет? Все терять одним поколением
Твое на каждом столбе дома
И почему так трудно в надежде приклеит частицу.
Это только момент, и почему в душе болит так ....
Может я нытиков - а может просто время так быстро
Не видит тени совести сзади, за спиной
И скажи сука, это тебя я называл любовью?
Я незнаю зачем все это написал,
Может просто я незнаю как тебя любил,
Моя любовь настолько сильна что готова убить
Но даже после смерти ты не сможешь это изменить.
Когда наступит такой день, я буду точно п * Пьяный
Возьму тебя за руку и задушу где-то в ванной,
А потом на асфальте розитершы твою кровь
Напишу - до свидания моя любовь !!! | |
