Ми ділили наче пиріг розжарене сонце,
Зернами калини вишивали наші стиглі серця,
Весні віддавали терпкий спів немов нашій донці,
Але раптом дійшли до кінця.
Крижана вода накриває ледь-ледь,
Більше я не буду писати про смерть,
Більше я не буду цілувати твої холодні долоні.
Більше ти не будеш обіцяти мені,
Про те, що прийдеш сьогодні у сні,
Про те, що розріжеш мов холодний свинець розжарені скроні.
Може, відцвіло в один день наше кохання,
Може, обмануло усіх мінливе буття,
Міцно у долонях тримаю забуте бажання,
Та назад вже нема вороття.
Крижана вода накриває ледь-ледь,
Більше я не буду писати про смерть,
Більше я не буду цілувати твої холодні долоні.
Більше ти не будеш обіцяти мені,
Про те, що прийдеш сьогодні у сні,
Про те, що розріжеш мов холодний свинець розжарені скроні.
Мы делили как пирог раскаленное солнце,
Зернами калины вышивали наши спелые сердца,
Весной отдавали терпкий пение словно нашей дочери,
Но вдруг дошли до конца.
Ледяная вода накрывает чуть,
Больше я не буду писать о смерти,
Больше я не буду целовать твои холодные ладони.
Больше ты не будешь обещать мне,
О том, что придешь сегодня во сне,
О том, что разрежешь как холодный свинец раскаленные виски.
Может, отцвели в один день наша любовь,
Может, обмануло всех изменчивое бытие,
Крепко в ладонях держу забытое желание,
И назад уже нет возврата.
Ледяная вода накрывает чуть,
Больше я не буду писать о смерти,
Больше я не буду целовать твои холодные ладони.
Больше ты не будешь обещать мне,
О том, что придешь сегодня во сне,
О том, что разрежешь как холодный свинец раскаленные виски. | |
