Вона така єдина і неповторна.
Та дівчина ,що вирве тебе з корнем,
Твою харизму. Вона безлика.
Під сонця бликом пошит у дурні.
Дії сумбурні .Вона немов повітря.
Ти її чуєш, але її не видно.
Під злиднями душевного перформенсу,
Де сенс несе в собі софіти квітів лотосу.
Чарівна діва божественної вроди.
Люди проглоти. Красуня з незнаної породи.
Та я залишуся голодним, чим їсти що попало.
І я залишуся один, чим з ким попало.
Про що би не писав поет, він завжди пише про людину.
А я пишу про тебе, мила,мою єдину.
Це діло не покину, допоки не зхолоне кров.
Моя любов, до тебе Босанова іще раз прозвучить у цьому рядку знову.
Як принцеса в нижній білизні,
Босанова - ліки для дущі.
По ній руки опустив до низу.
"Ти моя" - на вухо прошепчу.
Зранку забив, щоб забути. Голова не грузить.
Білі зуби, немов світло гризуть.
Моя королева поряд. Ось, я куди біжу.
До неї кричу. Долонями тягнусь.
Я в мікросвіті мікромаестро.
В ночі дощ падав на вітражі.
Люди не лишають слідів на серці.
А босанова - ліки для дущі.
Я не сумую. Це вже на мене не впливає.
Якщо біжу, то тільки в її дім.
День за днем наш час збігає.
Він нас скоро розведе на різні береги.
She is so unique and unique.
The girl who will uproot you,
Your charisma. She is faceless.
Under the sun glare sewn into fools.
Actions are chaotic. It is like air.
You hear it, but you can't see it.
Under the poverty of mental performance,
Where the meaning is in the spotlights of lotus flowers.
The charming virgin of divine beauty.
People swallow. Beauty of an unknown breed.
But I will stay hungry for anything to eat.
And I will be left alone with anyone.
Whatever the poet writes about, he always writes about man.
And I write about you, darling, my only one.
I will not leave this case until the blood cools.
My love for you, Bosanova will sound again in this line again.
Like a princess in lingerie,
Bosanova - medicine for the soul.
He lowered his hands to the bottom.
"You're mine" - I whisper in my ear.
He scored in the morning to forget. Do not load the head.
White teeth, as if light gnaws.
My queen is nearby. That's where I'm running.
I shout at her. I reach out with my palms.
I am a micromaestro in the microworld.
At night it rained on the stained glass.
People do not leave traces on the heart.
And bosanova - medicine for the soul.
I do not miss. It doesn't affect me anymore.
If I run, then only to her house.
Day by day our time coincides.
He will soon take us to different shores.
